24 березня 2016 року – Всесвітній та Всеукраїнський день боротьби з туберкульозом
У 2016 році Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила девізом Всесвітнього та Всеукраїнського дня боротьби з туберкульозом гасло «Разом ліквідуємо туберкульоз!» і закликає акцентувати увагу людей на небезпеку хвороби, масштаби її поширення, а також способи її лікування та профілактики.
З 2000 року захворюваність на туберкульоз знижувалася щорічно в середньому на 1,5% і на даний час знизилася на 18%. Показник смертності від туберкульозу в 2015 році, в порівнянні з 1990 роком, знизився на 47%.
Однак, на сьогоднішній день туберкульоз все ще є основною причиною смерті від інфекційних захворювань в світі. Щороку від цієї хвороби помирає близько 1,5 млн. чоловік. Туберкульоз є однією з основних причин смерті людей з ВІЛ-інфекцією.
Основні причини росту захворюваності: глобальне зниження рівня життя населення, яке призвело до погіршення якості харчування; підвищена міграція населення з епідемічно-несприятливих районів, поява стійких до специфічної терапії штамів і зменшення якості та масштабів проведення комплексу протитуберкульозних заходів.
У травні 2014 року учасники Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я затвердили 20-річну стратегію (2016-2035 рр.) боротьби з глобальною епідемією туберкульозу. ВООЗ поставила задачу до 2035 року досягти зниження смертності від туберкульозу на 95% і зниження захворюваності на 90%.
За 2015 рік у м. Харкові зареєстровано 495 випадків туберкульозу (в 2014 році – 466), з них 453 випадки захворювань на туберкульоз легень – захворюваність 31,6 на 100 тис. населення (у 2014 році зареєстровано 421 випадок захворювань на туберкульоз легень – захворюваність 29,4 на 100 тис. населення). Серед виявлених хворих: у 297 спостерігається виділення МБТ (у 2014 році таких хворих виявлено 251); у 221 хворого діагностовано туберкульоз в фазі розпаду (у 2014 році таких хворих виявлено 205). За 2015 рік смертність від туберкульозу склала: 111 випадків – 7,7 на 100 тис. населення (за аналогічний період 2014 року показники склали – 100 випадків (7,0 на 100 тис. населення)).
На туберкульоз хворіють усі вікові групи – від новонароджених до людей похилого віку.
Найбільш сприйнятливі до захворювання категорії людей, що відносяться до груп ризику, а саме: особи із залишковими змінами після вилікуваного туберкульозу; ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД; особи, які мають контакт з хворими на активні форми туберкульозу (медичні працівники, члени однієї сім’ї); особи після тривалого лікування кортикостероїдними препаратами; особи, які не мають постійного місця проживання; працівники або особи, які відбувають покарання в установах пенітенціарної системи; біженці та мігранти; курці, алкоголіки і наркомани.
Туберкульоз – інфекційне захворювання, викликане різними видами мікробактерій з групи Mycobacterium tuberculosis complex (палички Коха), що передається в основному повітряно-крапельним шляхом (при кашлі, чханні або розмові), рідше – аліментарним; можливий також трансплацентарний шлях інфікування (при вагітності від матері до плоду). Основні джерела інфекції: хворий на відкриту форму туберкульозу, який, за відсутності лікування, може інфікувати від 10 до 15 осіб на рік, а також молочні і м’ясні продукти від хворих туберкульозом тварин.
Туберкульоз зазвичай вражає легені, рідше зустрічаються поза легеневі форми. До класичних симптомів туберкульозу легенів відносять: тривалий кашель (в ранковий і нічний час) з мокротою, іноді з кровохарканням на більш пізніх стадіях, біль в грудях, гарячку, слабкість, підвищену стомлюваність, нічну пітливість, зниження апетиту, значне схуднення.
Основну небезпеку в поширенні захворювання становить хворий на легеневу відкриту форму туберкульозу.
Від форми туберкульозу залежить прогноз хвороби, тип лікування, ризик для життя хворого. У разі важкого перебігу хвороби можуть виникнути ускладнення наступного характеру: кровохаркання і легенева кровотеча; спонтанний пневмоторакс; легенево-серцева недостатність; ателектаз; амілоїдоз; свищі бронхіальні, торакальні та ін., які можуть привести до летального результату.
Діагностика туберкульозу заснована на флюорографічному та рентгенологічному обстеженні, комп’ютерній томографії уражених органів і систем, мікробіологічному дослідженні різного біологічного матеріалу, шкірній туберкуліновій пробі (реакції Манту), а також на методі молекулярно-генетичного аналізу (полімеразна ланцюгова реакція) та ін.
Основною профілактикою туберкульозу на сьогоднішній день є вакцина БЦЖ. Відповідно до «Національного календаря профілактичних щеплень» вакцинацію проводять у пологовому будинку при відсутності протипоказань в перші 3-7 днів життя дитини. У 7 і 14 років при негативній реакції Манту і відсутності протипоказань проводять ревакцинацію.
З метою виявлення туберкульозу на ранніх стадіях, всім дорослим необхідно проходити флюорографічне обстеження в поліклініці не рідше 1 разу на рік.
У м. Харкові спеціалізована медична допомога хворим на туберкульоз надається в КЗОЗ «Обласний клінічний протитуберкульозний диспансер №7», розташованому за адресою: пр. Московський, 197, телефон для довідок 738-70-64.