26 квітня 2023 року – Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф
Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф відзначається 26 квітня. В цей день в 1986 році на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталася аварія, яка вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічними збитками.
Так, у перший рік після Чорнобильської катастрофи рівень опромінення населення Європи подекуди перевищував природний фон на 50%. Майже 404 тис. осіб були переселені із зони забруднення, від променевої хвороби різного ступеня важкості постраждали більше 100 тисяч чоловік, а 30-кілометрова зона навколо станції вже більше 30 років залишається безлюдною.
Люди постійно піддаються низькому рівню природної радіації, що називається фоновим випромінюванням. Джерелом фонового випромінювання є космічне випромінювання та радіоактивні елементи у повітрі, воді та землі.
Проте, діяльність людини призводе до радіаційного забруднення навколишнього середовища. Наслідки випробувань ядерної зброї, що проводилися з 40-х років XX століття, помітні і по теперішній час за вмістом у біосфері ізотопів, що довго живуть, таких як цезій-137 і стронцій-90. Промислові підприємства, що видобують або переробляють викопну сировину, є джерелом локального забруднення, за рахунок скидання відходів з підвищеною концентрацією природних ізотопів.
Іншим джерелом надходження радіоактивних речовин у довкілля є атомна енергетика. При нормальній експлуатації забруднення від АЕС менше ніж від теплових станцій на вугіллі, проте наслідки деяких аварій на станціях виявилися катастрофічними.
В результаті аварій на атомних електростанціях в навколишнє середовище потрапляє величезна кількість радіоактивних елементів (ізотопів урану, плутонію, йоду-131, цезію-137, стронцію-90), іонізуюче випромінювання яких безпосередньо впливає на живі організми, а саме відбувається іонізація атомів і молекул, внаслідок чого молекули та клітини руйнуються.
Іонізуюче випромінювання викликає біологічні зміни в організмі як при дії зовні, так і при потраплянні радіоактивних речовин в організм через заражене повітря або при вживанні зараженої води та їжі.
Ступень небезпеки радіаційного ураження залежить від швидкості виведення радіоактивної речовини з організму. Деякі радіоактивні речовини майже не виводяться з організму і накопичуються в ньому. Такі речовини як ніобій, рутеній та ін. рівномірно розподіляються в організмі, інші концентруються в певних тканинах (лантан, актиній, торій – в печінці; стронцій, уран, радій – в кістках), що призводить до їх швидкого пошкодження.
В залежності від величини поглиненої дози ураження тканин може бути зворотним або незворотним. При малих дозах випромінювання уражена тканина відновлює свою функцію. Великі дози при тривалому впливі викликають ураження окремих органів або всього організму та проявляються як променева хвороба. Найбільш чутливі до радіаційного впливу органи кровотворення (кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли), епітелій слизових оболонок (зокрема, кишківника), щитоподібна залоза.
Саме ураження щитоподібної залози в результаті накопичення нею йода – 131 вважається найбільш небезпечним, особливо для дітей. За даними UNSCEAR, протягом 1990-2005 років зареєстровано більше 6000 випадків раку щитоподібної залози серед дітей та підлітків, які отримали опромінення під час аварії на ЧАЕС. Враховуючи низьку ймовірність спорадичних випадків раку щитоподібної залози серед дітей та підлітків, більшість з цих випадків вважають прямим наслідком впливу радіації.
Для захисту щитоподібної залози проводять йодопрофілактику із застосуванням препаратів стабільного йоду, які допомагають заблокувати поглинання йоду радіоактивного.
Йодну профілактику розпочинають тільки після офіційного оповіщення про загрозу викиду та необхідність її проведення! Таке оповіщення проводиться місцевими органами виконавчої влади всіма доступними засобами масової інформації.
Наслідки радіаційного ураження можуть проявлятися в ранній період після опромінення (не більше 1 місяця) або мати віддалений характер та виникати через роки після радіаційного впливу (злоякісні новоутворення, вроджені вади розвитку та поява мутацій в наступних поколіннях).
За інформацією КНП ХОР «Обласний клінічний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» на 01.04.2023 р. в м. Харкові перебуває на обліку 4 746 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі 4204 дорослих та 542 дітей. Серед дорослих зареєстровано 3068 ліквідаторів наслідків аварії, 547 евакуйованих із зони відчуження і 501 переселенець із забруднених територій, 88 осіб у віці 18 років, дітей до 18 років – 542. Інвалідність в зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС мають 2219 дорослих і 0 дітей.
Диспансерне спостереження та медичну допомогу дорослому населенню, що постраждав внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, надають в КНП ХОР «Обласний клінічний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення», за адресою: вул. Новгородська, 85, дитячому населенню – в ДУ “Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України”, за адресою: м. Харків, просп. Ювілейний, 52-а.