26 квітня 2014 року – Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф
Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф вперше було проведено 26 квітня 2004 року в країнах СНД. Відповідне рішення було прийнято на засіданні Ради глав держав СНД 19 вересня 2003 року. Генеральна асамблея ООН підтримала рішення оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф, закликавши світ надати Україні необхідну наукову, технічну та економічну допомогу для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року на четвертому блоці Чорнобильської АЕС сталася найбільша ядерна аварія у світі – з частковим руйнуванням активної зони реактора і виходом осколків розподілу за межі зони. В атмосферу було викинуто 190 тонн радіоактивних речовин. Вісім з 140 тонн радіоактивного палива реактора опинилися в повітрі. Інші небезпечні речовини потрапили в атмосферу в результаті пожежі, що тривала майже два тижні. Люди в Чорнобилі піддалися опромінюванню в 90 разів більшому, ніж при падінні бомби на Хіросіму. В результаті аварії сталося радіоактивне зараження в радіусі 30 кілометрів. Було забруднено територію площею 160 тисяч квадратних кілометрів. Постраждали північна частина України, Білорусь і захід Росії.
Аварія на Чорнобильській АЕС стала не тільки найбільшою трагедією, а й уроком людству. Вона загострила проблему безпеки атомної енергетики і дала зрозуміти світові, що ядерна енергія, яка вийшла з під контролю, не визнає кордонів. Цю аварію називають найбільшою екологічною катастрофою XX століття, її відголоски, на жаль, позначаться ще не на одному поколінні.
Існує два основних види випромінювання: іонізуюче і не іонізуюче. Не іонізуюче випромінювання виділяється у вигляді світла, радіохвиль, від мікрохвильових печей і радарів. Цей вид випромінювання, як правило, не викликає пошкодження тканин. Іонізуюче випромінювання є випромінюванням, яке здійснюється безпосередньо впливом хімічної речовини на тканини людини. Цей тип випромінювання може бути використаний для медичного обстеження і лікування, промислових і виробничих цілей, зброї і. т. ін.
У малих дозах радіаційне випромінювання може стати каталізатором процесів, що призводять до раку або генетичних порушень, а у великих дозах часто призводить до загибелі організму внаслідок руйнування клітин тканин.
Складність у відстеженні послідовності процесів, викликаних опроміненням, пояснюється тим, що наслідки опромінення, особливо при невеликих дозах, можуть проявитися не відразу, і найчастіше для розвитку хвороби потрібні роки чи навіть десятиліття. Крім того, внаслідок різної проникаючої здатності різних видів радіоактивних випромінювань вони впливають на організм: α-частини найбільш небезпечні, однак для
α-випромінювання навіть лист паперу є нездоланною перешкодою;
β-випромінювання здатне проникати до тканин організму на глибину
1-2 сантиметри; найменш небезпечне γ – випромінювання характеризується найбільшою проникаючою здатністю: його може затримати лише товста плита з матеріалів, що мають високий коефіцієнт поглинання, наприклад, з бетону або свинцю.
Імовірність ушкодження тканин залежить від сумарної дози і від величини дозування, оскільки завдяки репараційним здібностям більшість органів мають можливість відновитися після серії невеликих доз.
Променева хвороба розвивається в результаті впливу іонізуючого випромінювання. Залежно від тривалості опромінення і термінів прояви захворювання розрізняють гостру і хронічну форми захворювання. Основний симптомокомплекс гострої променевої хвороби формується після короткочасного опромінення у великих дозах за відносно короткі терміни. Хронічна променева хвороба виникає при тривалому опроміненні в дозах, істотно перевищують допустимі; формування її може відбуватися протягом місяців і навіть років.
Гостра променева хвороба – загальне захворювання, що викликається опроміненням всього організму або більшої його частини іонізуючим випромінюванням значної потужності. Таке ураження може розвиватися тільки при впливі випромінювання з високою проникаючою здатністю – гамма-нейтронного або при попаданні радіоактивних речовин всередину організму.
Променеве ушкодження біологічних структур має суворо кількісний характер, тобто малі впливи можуть виявитися непомітними, великі можуть викликати тяжкі наслідки. Істотну роль грає і потужність дози радіаційного впливу: одна і та сама кількість енергії випромінювання, поглиненої клітиною, викликає тим більше пошкодження біологічних структур, чим коротше термін опромінення. Великі дози впливу, розтягнуті в часі, викликають істотно менші пошкодження, ніж ті самі дози, поглинені за короткий термін.
Таким чином клінічні прояви і ступінь тяжкості гострої променевої хвороби при рівномірному або відносно рівномірному опроміненні визначаються сумарною дозою опромінення і її потужністю, видом випромінювань і індивідуальними особливостями організму.
Первинна реакція – комплекс симптомів, що з’являються вже протягом першої години після впливу іонізуючого випромінювання. У механізмі її розвитку провідну роль відіграють радіотоксини, які утворюються під час опромінення і впливають на інтерорецептори. У постраждалих осіб раптово з’являється нудота і блювота, слабкість, головний біль, запаморочення, стан збудження або пригнічення і апатії, млявість, сонливість, спрага, сухість у роті. Іноді виникають болі в області серця, в надчеревній ділянці, внизу живота. Блювота може бути одноразовою, повторною, багаторазовою, нестримною. Іноді розвиваються проноси, тенезми, парез шлунка та кишко вика. У важких випадках слабкість досягає стану адинамії. При об’єктивному обстеженні виявляються різні вазомоторні реакції: гіперемія і гіпергідроз шкіри, тахікардія, підвищення артеріального тиску з наступною гіпотонією. Температура підвищується, може розвинутися гостра
серцево-судинна недостатність. При дослідженні крові виявляється нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом вліво, відносна лімфопенія і схильність до ретикулоцитозу. У кістковому мозку вміст мієлокаріоцитів, еритробластів і число мітозів трохи зменшено, підвищений цитоліз.
Для постанови правильної тактики ведення хворих, а також прогнозування гострої променевої хвороби опроміненим хворим проводяться дозиметричні вимірювання, які опосередковано свідчать про кількісні параметри радіоактивного впливу на тканини. Лікування призначається в кожному випадку індивідуально, залежно від дози опромінення і ступеня тяжкості симптомів променевої хвороби.
У місті Харкові станом на 01.04.2014 року проживають 6245 осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, в тому числі – 5209 дорослих і 1019 дітей та 17 онуків. Серед них ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС – 3965, евакуйованих – 661, переселенців – 510 осіб.
На 01.04.2014 року по місту Харкову оглянуто 3670 дорослих (70,5 %), з них визнано здоровими 19 осіб (0,5 %), 865 дітей (84,9 %), з них визнано здоровими 156 осіб (18 %).
Серед дорослого населення проліковано амбулаторно 3647 осіб (99,9% від кількості оглянутих), в стаціонарі – 710 осіб (19,4 %), оздоровлено в санаторіях – 62 особи (1,7 %). Серед дітей амбулаторне лікування пройшли 709 осіб (100 %), лікування в стаціонарі – 110 осіб (15,5 %), санаторно-курортне лікування отримали 5 осіб (0,7 %); в реабілітаційних центрах лікування проходить 69 осіб (9,7 %).
У м. Харкові на 01.04.2014 року померло 32 дорослих, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, серед них ліквідаторів – 29 осіб, евакуйованих – 2 особи та 1 переселенець. Дитяча смертність не реєструвалась.
Інвалідність, пов’язану з наслідками аварії на ЧАЕС, вперше отримали 11 осіб, серед них ліквідаторів – 9 осіб, дітей старше 18 років – 2особи.