25 квітня 2014 року – Всесвітній день боротьби проти малярії
Всесвітній день боротьби проти малярії (World Malaria Day) відзначається щорічно 25 квітня і був заснований Всесвітньою організацією охорони здоров’я на її 60-й сесії у травні 2007 року. Тема Всесвітнього дня боротьби з малярією 2014 року і наступних років – «Інвестувати в майбутнє. Перемогти малярію». Завдяки широкомасштабному проведенню рекомендованих ВООЗ стратегій, використанню наявних методик, сильній національній підтримці і зусиллям партнерів все більша кількість країн, особливо з низьким і нестійким рівнем передачі малярії, зможе домогтися успіхів щодо зниження рівня захворюваності та ліквідації малярії. За останніми даними, в 52 країнах знизився рівень захворюваності на малярію на 75% у відповідності з цілями, поставленими Всесвітньою асамблеєю охорони здоров’я на 2015 рік.
У 2013 році малярія реєструвалася в 97 країнах. Країнами, які найбільш потерпають від малярії, та де реєтрується 80% випадків смерті від цієї хвороби, є: в Африці – Нігерія, Демократична Республіка Конго і територія на південь від Сахари, в Південно-Східній Азії – Індія. За останні роки 4 країни були сертифіковані Генеральним директором ВООЗ як країни, що ліквідували малярію: Об’єднані Арабські Емірати (2007 рік), Марокко (2010 рік), Туркменістан (2010 рік) і Вірменія (2011 рік).
Малярія – паразитарне захворювання людини, що викликається різними видами малярійного плазмодія, хвороба характеризується своєрідними нападами лихоманки (пароксизмами), збільшенням печінки і селезінки та розвитком анемії.
Існує чотири види паразитів, що викликають малярію серед людей:
• Plasmodium falciparum (блискавична або тропічна малярія, є найнебезпечнішою формою хвороби, з найвищим рівнем смертності);
• Plasmodium vivax (збудник триденної малярії);
• Plasmodium ovale (збудник триденної Ovale-малярії);
• Plasmodium malariae (збудник чотириденної малярії).
Малярією можна заразитися при укусі самкою комаря роду Anopheles, зараженої одним з чотирьох видів збудника; рідше – при переливанні крові від хворого або паразитоносія, або через забруднені інструменти при медичних маніпуляціях, а також при пологах або через плаценту від матері до плоду.
Розвиток малярійного нападу характеризується послідовною зміною трьох фаз: «озноб» (тривалість 1-3 години), «жар» (тривалість 6-8 годин) і «піт». У типових випадках хвороба починається ознобом, який супроводжується головним болем, болями в попереку і кінцівках. Шкіра бліда, з синюшним відтінком, холодна на дотик. Температура тіла швидко піднімається і через 1,5-2 год. досягає 41°С. Жар характеризується високою температурою, посиленням симптомів інтоксикації (блювота, порушення свідомості, марення, зниження артеріального тиску). Шкіра суха, гаряча на дотик, обличчя червоне. Період жару становить близько 12 годин. Фаза «поту» знаменує закінчення нападу, хворий рясно пітніє, температура різко знижується до 35,5-36°С, зменшуються симптоми інтоксикації, з’являється слабкість і сонливість.
Під час дозрівання в еритроцитах нового покоління паразитів температура тіла залишається нормальною. Із закінченням цього циклу і виходом нових мерозоїтів в плазму крові вся клінічна картина першого нападу повторюється. При триденній малярії напад виникає кожні 48 годин, при чотириденній – кожні 72 години. При тропічній малярії напад може тривати 36 годин, і кожен новий напад розвивається через 48 годин.
У період між нападами хворих продовжують турбувати слабкість, розбитість. Часто виявляється легка жовтушність шкіри та слизових оболонках, збільшується печінка і селезінка. При злоякісному перебігу малярії можливий розвиток ускладнень, таких як малярійна кома, гостра ниркова недостатність, гострий внутрішньосудинний гемоліз (руйнування еритроцитів). Частіше вони реєструються при тропічній малярії.
Групи особливого ризику щодо захворювання малярією складають:
– діти раннього віку: у районах стійкої передачі інфекції, діти, у яких ще не розвинувся захисний імунітет проти найважчих форм цієї хвороби;
– вагітні жінки: у зв’язку з тим, що малярія призводить до великої кількості викиднів і може призводити до смерті матері;
– люди з ВІЛ/СНІДом;
– особи, які здійснюють міжнародні поїздки з неендемічних районів у зв’язку з відсутністю у них імунітету;
– іммігранти з ендемічних районів та їх діти, що живуть в неендемічних районах і повертаються в свої рідні країни. Ці люди також піддаються ризику у зв’язку з послабленням або відсутністю імунітету.
Профілактичні заходи при малярії наступні:
1. Індивідуальна профілактика. Це прийом протималярійних препаратів особами, які виїжджають у високоендемічні осередки малярії в Африці або Південно-Східній Азії, в яких ризик зараження дуже високий, але прийом препаратів запобігає захворюванню. Прийом хіміопрепаратів починають за тиждень до в’їзду в осередок захворювання, продовжують протягом всього перебування в осередку і 4-6 тижнів після виїзду з нього. На сьогодні для індивідуальної хіміопрофілактики застосовують ряд препаратів в залежності від лікарської чутливості малярійних паразитів в даній місцевості.
2. Заходи щодо боротьби з переносниками. Захистити людей від комарів допомагають протикомарині сітки. Однак, сітки – не ідеальний бар’єр, тому вони часто використовуються разом з інсектицидом, що розпилюється, щоб убити комарів перед тим, як вони знайдуть шлях через сітку. Тому сітки, просочені інсектицидами, набагато ефективніші. Для персонального захисту також ефективні закритий одяг та репеленти.
У разі, якщо через тиждень або більше після прибуття в район, де існує небезпека малярії, і протягом трьох місяців після повернення з цього району з’являється лихоманка, слід негайно звертатися за медичною допомогою для встановлення діагнозу і лікування.
За даними статистики, за 2013 рік в м. Харкові зареєстровано 6 випадків захворювання малярією (проти 7 в 2012 році), з них 5 завезених випадків малярії, в т.ч. 3 тропічної, 1 триденної, 1 мікст-тропічна+триденна; та 1 випадок, коли людина була носієм плазмодії тропічної малярії.
Лікування малярії проводиться з урахуванням виду збудника і його чутливості до хіміопрепаратів. Вибір ліків залежить від країни перебування, а його доза визначається лікарем. Більш детальну консультацію про дозування і схеми прийому протималярійних препаратів можна отримати в кабінетах інфекційних захворювань в поліклініках за місцем проживання.