10 жовтня 2019 року – Всесвітній день психічного здоров’я
10 жовтня за рішенням Всесвітньої федерації психічного здоров’я за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я з 1992 року відзначається Всесвітній день психічного здоров’я. У 2019 році темою цього Дня вибрано: «Запобігання самогубств».
Суїцидальна поведінка спостерігалася впродовж усієї людської історії, але в сучасному світі число самогубств досягло тривожного рівня. Згідно із статистикою ВООЗ близько 800 000 людей щорічно помирають внаслідок самогубства: одна людина кожні 40 секунд. Самогубства відбуваються серед людей усіх вікових категорій, проте в групі людей у віці 15-29 років, самогубства – це друга причина смерті. 79% самогубств реєструються в країнах з низьким і середнім рівнем життя. У всіх вікових групах число самогубців чоловічої статі відноситься до числа самогубців жіночої статі як 3,5:1.
Дослідження свідчать, що у більшості випадків суїцидальні настрої та наміри можна розпізнати і тим самим врятувати людину, що стоїть на краю прірви. Знання основних ознак підвищеного ризику самогубства, а також увага до своїх рідних і близьких можуть запобігти справжній катастрофі в окремо взятому людському житті.
Ознаки підвищеного ризику самогубства:
1. Суїцидальні висловлювання і спроби самогубства в анамнезі.
Практика показує, що одного разу здійснена спроба суїциду, як правило, знімає психологічний бар’єр, і спроби з високою часткою ймовірності можуть повторюватися знову і знову. Відносно суїцидальних висловлювань існує думка, що людина, що багато говорить про самогубство, ніколи не зробить серйозної спроби. Прийнято думати, раз людина свій намір промовляє вголос – це бравада або маніпуляція, можна бути спокійним, він навряд чи його реалізує. Проте таке твердження неправдиве: незважаючи на явний демонстративний характер висловлювань, завершене самогубство зустрічається не так вже і рідко. Саме тому часті погрози суїциду не слід ігнорувати, вони повинні послужити сигналом до консультації і лікування у кваліфікованого психіатра або психотерапевта.
2. Наявність будь-якої психічної патології: депресія, неврози з найрізноманітнішими проявами, реактивні стани, психози (шизофренія, біполярно-афективний розлад та ін.), а також алкогольна і наркотична залежність.
3. Важке соціальне становище. До групи ризику відносяться безробітні та малозабезпечені, а також особи, які переживають свою неспроможність у будь-якій сфері життя (невідповідність очікувань та реальності).
4. Нещодавні психологічні потрясіння. До них відносять смерть близьких, пережите насильство, важка хвороба, втрата майна, гуманітарні катастрофи (війни) та ін.
5. Належність до релігійних сект. У деяких релігійних громадах стверджується думка про спокутування гріхів або відродження через самогубство.
Вищеперелічені пункти визначають належність людини до групи ризику і вказують на необхідність особливої настороженості. Типовою ознакою того, що людина пригнічена та може готуватися до суїциду, нерідко стає байдужість до справ сьогодення і відсутність планів на майбутнє, проте іноді суїцидальна поведінка може полягати, навпаки, в надмірній активності, спрямованій на завершення справ.
Стратегії запобігання самогубства направлені на необхідність зосередити увагу на ліквідації чинників ризику або на зниженні їх впливу. Фактори ризику унікальні для кожної конкретної людини і повинні оцінюватися кваліфікованим психологом.
Серед кваліфікованих методів запобігання самогубств можна виділити наступні:
• Структуроване психологічне консультування і психотерапія;
• Госпіталізація в тих випадках, коли людина не хоче співпрацювати з фахівцями, або потрібен моніторинг і лікування вторинних симптомів;
• Підтримувальна терапія, наприклад: лікування алкоголізму або наркоманії, застосування психотропних ліків, робота з членами сім’ї пацієнта, інформування про існування “гарячих” телефонів довіри тощо;
• Обмеження доступу до засобів спричинення собі шкоди (зброя або отрута);
• Створення і використання “кризових карток”, на яких в доступній формі написано, що людині робити у разі психологічної кризи – тобто, що треба робити позитивного, не спрямованого на саморуйнування;
• Навчання людини вирішенню звичайних життєвих проблем;
• “Рекреаційна терапія”, забезпечення відпочинку – це покращує настрій;
• Мотивування людини на турботу про себе: зайняття фізкультурою або медитацією.
При наявності у людини нетипової для неї поведінки або підозрі на схильність до суїциду необхідно звертатися до лікаря! Отримати консультацію і кваліфіковану медичну допомогу при різних порушеннях психічного здоров’я можна в КНП “Міський психоневрологічний диспансер №3” Харківських міських ради, розташованому за адресою м. Харків, вул. Алчевських, 32 ( телефон для довідок 725-09-91), а також в КНП “Міський психоневрологічний диспансер №16” Харківської міської ради, розташованому за адресою м. Харків, пер. Шаповалівський, 8 (телефон для довідок 725-57-61).